Поради учню — арифметика самовиховання

Самовиховання потрібне кожній людині. Воно при­скорює розвиток внутрішніх сил людини — фізичних і духовних.

Самовиховання — кращий спосіб розвитку усіх здібностей. Хто знає себе, той робить менше поми­лок, правильно оцінює свої можливості, може перед­бачити невдачі в усіх справах.

Самовиховання — це уміння керувати своїм «Я», переборювати бажання, примушувати себе робити, в першу чергу, те, що треба, а не те, що хочеться.

Самовиховання — це боротьба з власними слабкостями, поганими звичками.

Пізнай себе, дай собі об'єктивну оцінку, визнай програму дій самовиховання і ти зростатимеш люди­ною серед людей.

1. Мої чесноти.

2. Мої недоліки.

3. Що мені не подобається в людях.

4. Яким би я хотів бути?

5. На кого хочу бути схожим?

6. Що для цього треба? (Читати відповідну літера­туру, тренування, серйозне навчання, фізична праця, гурткова робота тощо).

7. Яке громадське доручення допоможе в цьому?

8. Які вимоги ставлять до мене батьки, вчителі? Чи замислювався я над цим? Чи потрібно прислухатися?

9. Що мені дасть чіткий розпорядок дня? Чи дот­римуватися його? Чи не марную даремно час?

10. У кого я просив би поради? До кого прислухався?

11. Моє самозаохочення. Завдання на тиждень, мі­сяць, навчальну чверть, рік.

12. Я переможу! Я переміг!

Виходячи з цього, бажано проводити з вихованця­ми бесіду, диспути, читання типу: «Як виховувати в собі силу волі, дисциплінованість?», «Чи вмію я вчи­тися?», «Що значить бути сучасним?».

ЧИ ВМІЄТЕ ВИ ДРУЖИТИ?

Трапляється так, що знайомих — безліч, а друга немає. У наш час стандартизації та автоматизації ми часто не знаємо навіть своїх сусідів. Спілкування пе­ретворилося на науку про комунікації, цьому навча­ють на численних курсах. А ви вмієте дружити? Дай­те відповіді на запитання, підсумуйте кількість балів і дізнаєтесь об'єктивну думку, звичайно ж, за умови, якщо будете щирими.

1. Як часто вам хочеться, аби люди були до вас приязними?

Дуже часто — 5; часто — 4; інколи -— 3; рідко — 2; дуже рідко — 1.

2. Чи ви намагаєтесь досягти дружби?

Дуже часто — 5; часто — 4; інколи — 3; рідко — 2; дуже рідко — 1.

3. Чи ви намагаєтесь зрозуміти почуття інших лю­дей?

Дуже часто — 5; часто — 4; інколи — 3; рідко — 2; дуже рідко — 1.

4. З якою кількістю людей ви тримаєтесь відчу­жено?

З дуже багатьма — 1; із багатьма — 2; із деякими — 3; із небагатьма — 4; із дуже небагатьма — 5.

5. Чи часто ви зустрічаєте людей, які б хотіли вас бачити своїм другом?

Дуже часто — 5; часто — 4; інколи — 3; рідко — 2; дуже рідко — 1.

6. Чи подобається вам, коли люди демонструють свою симпатію?

Дуже подобається — 5; подобається — 4; інколи — 3; не подобається — 2; зовсім не подобається — 1.

7. Чи багато знайдеться людей, яких би ви хотіли мати за друзів?

Дуже багато — 5; багато — 4; деякі — 3; мало — 2; ду­же мало — 1.

8. Чи багато людей вас розуміють?

Дуже багато — 5; багато — 4; деякі — 3; мало — 2; ду­же мало — 1.

9. Зі скількома людьми ви намагаєтесь стати дру­зями?

З дуже багатьма — 1; із багатьма — 2; із деякими — 3; із небагатьма — 4; із дуже небагатьма — 5.

10. Чи багато людей ображаються на вас?

Дуже багато — 5; багато — 4; деякі — 3; мало — 2; ду­же мало — 1.

Тепер підрахуйте бали.

40 і більше балів. Ви готові розкрити обійми на­зустріч близьким і не дуже близьким людям, щиро пе­рейнявшись їхніми проблемами. І вони відповідають вам взаємністю. Ваше життя багате на розкіш людсь­кого спілкування.

21 — 39 балів. У вас удосталь близьких друзів, аби не почуватися самотнім. Та в більшості контактів ви твердо дотримуєтеся дистанції.

20 і менше балів. Ви дуже замкнуті. Можливо, це інколи й необхідно, але частіше ви позбавляєте себе та своїх близьких душевного тепла. Що вас примушує так поводитися? Давня образа? Може, звичайні ду­шевні лінощі?

АЗБУКА МОРАЛЬНИХ ЗАПОВІДЕЙ

(Складено на основі книги В.О. Сухомлинського «Як виховати справжню людину»)

— Б —

Батьківщина — твій дім, твоя колиска. У рідному домі не завжди все гаразд.

Є в нас своє лихо і горе. Говорячи про них, пам'ятай: ти говориш про лихо і горе свого рідного дому... Говори­ти про недоліки — для цього великого розуму не треба. Зневажай демагогію і балаканину. Думай і роби все для того, щоб перемогли добро і справедливість...

Батько — найрідніший, найдорожча для тебе людина, в образі якої втілюється людська відповідальність за твою появу на світ, за кожний твій крок, вчинок, за весь твій життєвий шлях — від народження до смерті... Бути гідним свого батька — твоя особиста честь.

Будьте добрими дітьми своїх батьків. Три нещастя є в людини: смерть, старість і погані діти — говорить українська народна мудрість. Старість невідворотна, смерть — невблаганна, перед цими нещастями ніхто не може зачинити двері свого дому. А від поганих дітей дім можна зберегти, як від вогню. І це залежить не тільки від твоїх батьків, а й від вас самих — дітей.

Бути справжньою людиною — це означає віддавати сили своєї душі в ім'я того, щоб люди навколо тебе були красивішими, духовно багатшими, щоб у кожної людини, з якою ти зустрічаєшся в житті, залишилося щось хороше від тебе, від твоєї душі.

Бережи та шануй пам'ять про померлих. У кого не­має в душі минулого, в того не може бути й май­бутнього. «Кожна людина — це неповторний світ. Під кожним нагробком — світова історія» (Г. Гейне).

— Г —

Гідність — мудра влада тримати себе в руках. Бла­городство твоєї людської особистості виявляється в тому, наскільки мудро й тонко ти зумів визначити, що гідне і що негідне. Гідне повинно стати самою суттю твоєї духовної культури...

— Д —

Дідусеві й бабусі — почесне місце в домі. Якщо вирішується якась нелегка і непроста справа — пер­ше слово нехай належить дідусеві й бабусі. Не со­ромся і не бійся поділитися з ними своїми радощами або горем, вони вміють освітлювати людську радість мудрістю життя, і радість зробить тебе подвійно щас­ливим...

— Ж —

Жіночність — це найвищий вияв людської краси. В цій красі — народження нового життя, цвітіння роз­витку. Носій і творець життя — жінка — найглибше втілює високоморальне ставлення до майбутнього людства. Поважати жінку — означає поважати життя.

— З —

Знання — неоціненне багатство, якого маєш ти на­бути в роки дитинства, отроцтва, ранньої юності. Те, чого ти не здобув у юні роки, ніколи не здобудеш по­тім. Твій обов'язок — учитися в повну міру своїх сил.

__ І __

І ще є одне духовне начало в нашій людській лю­бові. Це — наша потреба в людині. Не можна жити без почуття й усвідомлення того, що ти комусь потрібен, що хтось бачить увесь сенс свого життя ли­ше тому, що є на світі ти.

— К —

Краса — могутній засіб виховання чутливості ду­ші. Це вершина, з якої ти можеш побачити те, чого без розуміння й відчуття прекрасного, без захоплен­ня і натхнення ніколи не побачиш. Краса — це яск­раве світло, що осяває світ... Я б назвав красу гімнас­тикою душі — вона випрямляє наш дух, нашу совість, наші почуття, переконання. Краса — це дзеркало, в якому ти бачиш себе.

— Л —

Любов до людей — це твоя моральна серцевина.

Любов — могутня вихователька. Вона робить лю­дину чистішою, чеснішою, щирішою, вимогливішою і суворішою в додержанні основ життя...

Людина залишає себе насамперед у людині. У цьому наше безсмертя. У цьому найвище щастя і сенс життя. Якщо ти хочеш залишитися в серці людському — ви­ховай своїх дітей. Виховання людини — найважливі­ший громадський обов'язок.

— М —

Мати творить твою неповторну особистість — ось у чому сенс, мистецтво і майстерність того, що ми на­зиваємо народженням. Берегти матір — означає тур­буватися про чисте джерело, із якого ти пив від часу свого першого дихання і будеш пити до останньої хвилини свого життя.

Мужність — це справжня краса духу й тіла, пере­конань і вчинків. Мужність робить людину могутньою і доброю, сильною і ласкавою.

— Н —

Ніколи не забувай про свою теплу, затишну колис­ку, з якої ти вилетів, як пташеня, якби не вона — ти був би ніщо, перед тобою не відчинилися б двері у величезний світ Батьківщини.

— О —

Опановуй головне в духовній культурі — культуру людських відносин: умій розрізняти в людині світле і темне. Те, що ми називаємо повагою до людини, — це віра в добре начало в ній.

— П —

Праця — це не тільки лопата й плуг, а й думка. Дуже важливо, щоб наші вихованці переконалися на власному досвіді, що думка — це нелегка праця, і саме її склад­ність, трудність і дає людині велику радість.

— Р —

Рід людський складається з поколінь, — це велика мудрість нашого буття...

Повага, шанування старших поколінь — закон на­шого життя. Поважати старших треба тому, щоб ут­верджувати гідність кожної людини.

— С —

Скромність — це дисципліна людських відносин, вчинків, бажань, думок і почуттів, волі та характеру. Бу­ти скромним — означає ні на мить не забувати, що кож­на людина, з якою ти спілкуєшся, має свою гідність, і твоє справді вільне і щасливе життя полягає в тому, щоб утверджувати гідність кожної людини.

Совість живе в людському житті лише на поживно­му ґрунті совісності, сорому; совість — це знання, ба­гато разів помножене на переживання, почування, а похідними цієї дії є сором, відповідальність і обов'язок, повинність.

Соромся порожнечі душі. Найбільше соромся того, що в тебе немає своїх святинь, своїх непохитних, не­заперечних істин, правил, принципів.

Соромся слабовілля, безпринциповості, «безхребет­ності». Гори від сорому, якщо відчуваєш, що в тобі за­ворушився мерзенний черв'ячок, ім'я якому «моя ха­та з краю».

Соромся байдужого ставлення до життя, виконан­ня обов'язку.

Соромся безвідповідальності, легковажності своїх почуттів, уподобань, у своїх почуттях треба бути вір­ним і зобов'язаним.

Соромся безкультурності. Невігластво розуму і по­чуттів збіднюють людину, роблять її примітивною.

— Т —

Терпимість і непримиренність — дуже важливі елементи духовної культури, які тобі треба опанува­ти для того, щоб орієнтуватись у безмежно складно­му світі людських пристрастей і характерів.

— У—

Умій відчувати поряд із собою людину, умій ро­зуміти її душу, бачити в її очах складний духовний світ — радість, горе, біду, нещастя.

Умій бути вдячним. Почув похвалу — дякуй і радій, що ти рухаєшся в напрямку людської доскона­лості. Почув докір, осуд — дякуй за те, що тебе вчать жити.

Умій правильно бачити навколо себе щедрість і скнарість, справжнє багатство душі й потворну убогість.

Умій жаліти і шкодувати, берегти і оберігати; умій побачити ту безмежно дорогу людську цінність, де від золотої купи залишилося кілька зернинок, від яскравого і гарячого багаття — кілька жаринок, від багатого плодозбору — кілька яблук.

Умій бути скромним, оберігати себе й інших від зухвальства, несправедливості, надокучливості.

Учитель творить людину. Ці мудрі й вагомі слова можна сказати тільки про матір і батька. Знай, що ве­лике щастя вчителя — бачити тебе таким, яким він створив.

— Ш —

Школа — це духовна колиска народу. Чим більше піклування про свою колиску виявляє народ, тим блискучіше його майбутнє, школярі — це не просто діти, які зібралися в одному місці. Вони являють со­бою дитяче суспільство, що живе за своїми гармоній­ними законами.

— Ю —

Юнаки і дівчата, ви повинні знати історію свого народу, у ваші душі мають увійти кращі народні тра­диції, стати для вас святим законом.

— Я —

Якщо ти робитимеш тільки те, що хочеться, якщо активність твоя спонукатиметься тільки передчуттям задоволення — в житті у тебе нічого не буде дорого­го і святого, душа твоя не осягне, що таке любов, відданість, бажання твої будуть низькими і убогими, а життя без благородних людських бажань -- по­рожнім і нудним.

ДРУЖБА — ЦЕ ШКОЛА ВИХОВАННЯ БЛАГОРОДНИХ ПОЧУТТІВ

Закони дружби:

1. Не залишай друга в біді. Бути вірним дружбі - означає ділити з другом не тільки радість, а й горе.

2. Тобі не байдуже, який твій друг. Дружба — це мо­ральне збагачення людини. Знайшовши надійного дру­га, ти помножуєш свої сили, стаєш морально чистішим, багатшим, красивішим.

3. Дружба — це насамперед віра в людину, вимог­ливість до неї і повинність.

4. Дружба і егоїзм — непримиренні й несумісні.

5. Дружба вчить любити віддано й стійко, бути непри­миренними. Дружбу я назвав би вершиною, з якої перед людиною відкривається найдрібніші деталі доблесті та краси, вульгарності й потворності.

6. Дружба випробовується в біді й небезпеці.

7. Умій жити так, щоб тебе з другом об'єднувала єдність духу, ідеалів... Нехай дружба буде для тебе яск­равим світлом, що осяває мету життя.

8. Юність без вірної, відданої дружби — убога і по­рожня. Не вміючи дружити, ти обкрадаєш себе.

9. Дружба виховує відданість високому, ідеально­му, тому що в дружбі більше віддають ніж беруть - найбагатшим стає найщедріший.

10. В дружбі ти проходиш справжню школу безко­рисливості. Дружба дає незрівнянну радість від того, що ти віддав. Дружба, по суті, відкриває нам справжній сенс життя.

11. Друг — якщо це тільки справжня дружба — стає час­тинкою тебе самого. Якщо ти бачиш у другові щось пога­не, не гідне вашої однодумності, вашого прагнення до ідеа­льного, скажи йому відверто про це. Ти повинен бути найсправедливішим, наймужнішим і найсуворішим суддею свого друга. Взаємна відповідальність, яка осяває нашу дружбу, — найважливіше джерело вірності, відданості.

12. Без відданої, вірної, вимогливої дружби немож­ливий колектив.

13. Бути вимогливими у дружбі — означає мати мужність розірвати її, якщо друг зраджує те, в ім'я чого склалася дружба.

14. Із цеглинок міцної, ідейно багатої дружби будується те, що я назвав би моральною силою колективу.

ПРАВИЛА ВИХОВАННЯ МУЖНОСТІ

1. Умій пробудити в собі гнів, злість на себе, якщо тобі чогось не хочеться. Не хочеться — це небезпеч­ний ворог справжнього людського буття. З «не хо­четься», якщо воно вийшло переможцем над «треба», починаються нікчемність і безвілля.

2. Пробули в собі почуття настороженості, якщо тобі щось здається неможливим, нездійсненним, нез­доланним. Збери всі сили свого духу, щоб неможли­ве стало можливим.

3. Активна ненависть до негідного — подвиг духу.

4. Умій владарювати духом, волею над слабостями свого тіла. Сила людської волі безмежна. Занепад ду­ху в тяжкій життєвій ситуації — це твоя поразка, за­гибель.

5. Гідність мужчини — це заявити про свій біль.

6. Біль, страждання, недуга, якими б сильними і не­відступними вони не були, не повинні стати сильні­шими за твою волю.

7. Найбільша перемога — це перемога над самим собою.

8. Якщо ти вмієш тільки підкорятися волі інших — ти виростеш «тінню» людини. Справжня людина вміє наказувати собі. Це і є вміння жити.

9. Ти станеш справжньою людиною тільки тоді, ко­ли зрозумієш, що таке «важко».

10. Не йди легким шляхом. Іди найважчим! Подо­лання труднощів підносить людину.

11. Постав над собою хоч сто вчителів — вони бу­дуть безсилі, якщо ти сам не зможеш примусити се­бе й вимагати від себе.


ДЕСЯТЬ НЕГІДНИХ РЕЧЕЙ

1. Негідно будувати своє благополуччя, радощі, втіхи, спокій за рахунок утисків, невлаштованості, горя, хви­лювання іншої людини.

2. Негідно залишати товариша в біді, небезпеці, прохо­дити повз чуже горе, страждання. Моральна глухота і сліпота, здерев'яніння серця — одна з найогидніших вад.

3. Негідно користуватися результатами праці ін­ших, ховатися за чужу спину.

4. Негідно бути боязким, розслабленим; ганебно виявляти нерішучість, відступати перед небезпекою. Хоробрість, відвага — джерело мужності.

5. Негідно давати волю потребам і пристрастям, що ніби вийшли з-під контролю людського духу.

6. Негідно мовчати, коли твоє слово — це чесність, благородство і мужність, а мовчання — легкодухість, підлість.

7. Негідно справжньої людини не тільки обманю­вати, лицемірити, плазувати, підладжуватися під чи­юсь волю, а й не мати власного погляду, втратити своє обличчя.

8. Негідно легковажно кидатися словами, давати нездійсненні обіцянки.

9. Негідною є надмірна жалісливість до самого се­бе, як і безжальне ставлення, байдужість до іншої лю­дини. Негідно бути спокійним і байдужим, коли поряд із тобою важко жінці.

10. Негідне п'янство і обжерливість. Алкоголь затуманює свідомість і дає волю інстинкту, приводячи людину до тварин­ного стану.

ДЕСЯТЬ «НЕ МОЖНА»

1. Не можна сміятися над старістю і старими людь­ми — це величезне блюзнірство.

2. Не можна сперечатися з шановними і дорослими людьми, особливо зі старшими.

3. Не можна ледарювати, коли всі працюють.

4. Не можна виявляти незадоволення тим, що в те­бе немає якоїсь речі, а у товариша є.

5. Не можна допускати, щоб мати давала тобі те, чого вона не бере собі — кращий шматочок на столі, смачнішу цукерку, кращий одяг.

6. Не можна робити того, що осуджують старші.

7. Не можна залишати рідну людину одинокою, особливо матір, якщо в неї немає нікого.

8. Не можна збиратися в дорогу, не спитавши дозво­лу і поради у старших, особливо в діда, не попрощав­шись із ними, не дочекавшись від них побажання щас­ливої дороги.

9. Не можна сідати до столу, не запросивши старшого.

10. Не можна сидіти, коли стоїть доросла, особливо літ­ня людина, тим більше жінка; не чекай, поки з тобою привітається старший, ти повинен перший привітати його, зустрівшись, а прощаючись, побажати доброго здоров'я.

Народження людини — це майбутнє народу, радість батька і матері — крихта радості всього народу.

Кiлькiсть переглядiв: 774