• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Виховна робота

Аналіз діяльності виховної роботи школи.

Виховну роботу в школі ми намагаємось проводити по принципу системного підходу, адже суть виховної роботи не у розмовах з дітьми, чи проведенні певної кількості заходів, а в організації життя дитини.

Системність - одна із загальних закономірностей природи: коли у системі не спрацьовує якась ланка, то вона виходить з ладу. Тому, працюючи за напрямком „Гармонійний розвиток особистості” ми намагаємось, щоб у нашій школі виробилась така виховна система, яка зможе реалізувати мету нашої виховної роботи: Формування особистості, яка поєднує в собі високі цінності духовної спадщини українського народу із кращими рисами громадянина суверенної України.

Сам термін „Гармонійний розвиток особистості” говорить, що дитина повинна одержати не тільки суму знань у школі , а й розвинутись фізично, культурно, морально, щоб стала вона в майбутньому культурним і інтелігентним членом суспільства. Тому у змісті виховної роботи в органічному зв’язку присутні елементи морального, трудового, естетичного, патріотичного, родинного, фізичного виховання. Але в реалізації змісту виховної роботи ми намагаємось здійснювати не тільки комплексний підхід, т. о. забезпечити єдність усіх напрямків, але і акцентувати увагу учнів на досягненні цілей і завдань школи в конкретних умовах. Тому, виходячи з умов нашої школи, ми вибрали домінуючі напрямки: краєзнавчий, спортивно-оздоровчий, патріотичний.

Проводячи різні заходи, ми не намагаємось „приурочити” їх якомусь напрямку; реалізувати багато напрямків можна просто через будь-яку справу. Наприклад: якщо учні 1-4 кл. працюють за програмою „Сім грайливих промінців,” яка включає промінець пам’ять, богатир, трудівник, народне джерело, екологія, то ми проводимо різні заходи по кожному напрямку, але намагаємось, щоб поставлена ціль була комплексною.

При поставленні цілей і завдань виховання, виборі його форм і методів намагаємось враховувати потреби учнів, особливості дітей, які склались під впливом сучасного життя. У цій системі особлива роль відводиться учнівському самоврядуванню. Ми намагаємось, щоб учні не були пасивними спостерігачами у підготовці і проведенні багатьох справ. У школі працює координаційна рада. Пропозиції щодо планування і організації справ часто ідуть від бажання дітей щось зробити чи змінити. Однак дуже часто учень ще залишається об’єктом маніпуляції класного керівника, організатора чи органу управління. Добитись корінної зміни поглядів на учня - одна із основних проблем, мабуть, не тільки нашої школи. Дуже часто ми звертаємось до педагогіки заходів, нам ще важко відучити себе від низки заходів словесно-інформаційного чи навчального характеру, присвячених різним календарним датам.

Але певна кількість заходів - ще не є системою. Тому, прогнозуючи виховну систему, ставимо собі за мету зробити її, як спосіб життя класного чи шкільного колективу, з певними законами, традиціями. І щоб ця система сприяла гармонійному розвитку особистості і виховувала високі моральні якості у поєднанні з фізичним і інтелектуальним розвитком. Можливо, кількість традиційних заходів само по собі зменшиться, натомість збільшиться кількість часу для простого спілкування, колективної діяльності, заняття улюбленою справою у гуртках чи секціях.

Головні завдання навчально-виховного процесу

Розвиток особистості спрямовувати на розкриття природних здібностей, інтелекту, формування духовності учнів;

v Задоволення індивідуальних запитів дітей та їхніх батьків у навчально–виховному процесі;

v Створення оптимальних умов для самореалізації особистості;

v Педагогам разом з учнями вести пошук шляхів вирішення завдань навчально-виховного процесу;

v Здійснювати педагогічний контроль над органами учнівського самоуправління так, щоб, консультуючи, постійно навчати актив, готувати їх до самостійної роботи;

v Постійно працювати над вдосконаленням матеріально–технічної бази школи, а також поглиблювати співпрацю з іншими соціальними і освітніми закладами;

v Добиватись демократизації і гуманізації виховного процесу, єдності вимог та поваги до особистості;

Виховна система школи

Зміст (основні напрямки виховної роботи)
громадянське духовно-моральне трудове естетичне фізичне виховання виховання виховання виховання виховання формування навичок здорового способу життя
Форми і методи виховання
Організація життя учнівського колективу Система самообслуговування і самоврядування Система ролей (доручень) Система норм, правил, поведінки, традицій Система відповідальності та стимулювання Система відносин Система дозвілля
Загальні цілі і завдання виховання
Принципи виховання
Особистість (рівень вихованості, потреби, інтересу)
Джерела організованого виховного впливу
сім’я педагогічний колектив учнівський колектив громадськість
Конкретизовані цілі і завдання виховної роботи у школі
Колективна творча діяльність Пізнавальна діяльність Трудова діяльність Суспільно корисна діяльність Громадська діяльність Художньо-естетична діяльність Спортивно-оздоровча діяльність
Цільові установки Зміст діяльності Термін виконання Відповідальний
1. Вивчення особливостей розвитку учнів, їх нахилів та інтересів у різноманітних видах позаурочної діяльності !.Проведення психолого-педагогічної діагностики індивідуальних особливостей учнів . Залучення батьків до діагностики 2. Вивчення пізнавальних, комунікативних, творчих і фізичних інтересів і нахилів учнів шляхом: - анкетування їх; - вивчення громадської думки, відбір ідей до плану роботи школи; - створення випереджальних ситуацій: показ цікавих форм роботи. 3. Аналіз можливостей школи, навколишнього середовища, соціально-культурних центрів, спортивних організацій з метою створення умов для задоволення запитів щодо організації дозвілля учнів протягом року класні керівники, керівники гуртків, адміністрація НВК
2. Забезпечення направленості змісту позакласної діяльності на задоволення потреб особистісного розвитку учнів 1. Визначення у відповідності з діяльністю системи виховних комплексів;планування і координація позаурочної діяльності 2. Забезпечення змісту позаурочної діяльності конструктивною проблематикою, направленою на досягнення особистісних і соціально значущих цінностей. 3. Розробка і впровадження у практику системи обліку досягнень учнів у різних видах класної і позаурочної діяльності. 4. Педагогічна доцільність включення учнів у діяльність в необхідній ролі, яка забезпечує корекцію їх негативних якостей, акцентуації характеру і поведінки Протягом року класні керівники, керівники гуртків
Створення умов для задоволення пізнавальних інтересів і нахилів учнів 1. Корекція проблем навчальної діяльності, де учні мають труднощі через: - додаткові індивідуальні завдання; - консультації вчителів. 2. Поглиблення знань з предмета, формування в учнів стійкого інтересу до певного предмету шляхом проведення: - занять в предметних гуртках; - читання спецкурсів; - занять факультативів; - предметних тижнів 3. Організація науково-дослідної роботи учнів з предмета 4. Участь у загально шкільних, районних, обласних олімпіадах, вікторинах, літературних конкурсах, предметних тижнях постійно Вчителі, класні керівники, керівники гуртків
Художньо-естетичне виховання учнів 1. Проводити виховні години з обговоренням актуальних проблем культурного життя. 2. Проводити вечори відпочинку, дискотеки, конкурси тощо. 3. Тренінги з проблем спілкування 4. Проводити конкурси художньої самодіяльності, концерти до свят, гуморини . 5. Виставки художньої творчості учнів (живопису, плакатів, ліплення) 6. Виявляти дбайливість учнів до впорядкування школи ( оформлення кабінетів, класів, проведення оглядів засобів навчання – книг, зошитів, посібників). постійно Педагог – організатор, класні керівники,
Спортивно-оздоровчий напрямок 1.Пропаганда здорового способу життя, залучення учнів до занять фізичною культурою ( фізкультхвилинки під час уроків, ігор на перервах, профілактика алкоголізму, тютюнопаління та ін.) 2. Організація фізичної діяльності учнів, задоволення потреб у фізичній активності та спілкуванні ( спортивні конкурси, змагання, туристичні походи). 3. Організація діяльності, спрямованої на само активацію учнів через роботу спортивних секцій, проведення змагань постійно Соціальний педагог, класні керівники, керівники гуртків
Організація діяльності шкільного колективу, педагогічна допомога органам учнівського самоврядування 1.Затвердження плану роботи органів учнівського самоврядування. 2. Вибори органів учнівського самоврядування школи. Розподіл доручень. 3. Проведення навчання учнівського активу. 4. Надання допомоги в плануванні роботи окремих комісій органів уч. самоврядування. 5.Надання допомоги в організації роботи учнівського активу класів. 6. Проведення традиційних шкільних свят: Перший дзвоник, День учителя, Новорічні свята, 8 Березня, День Перемоги, Останній дзвоник, випускний бал. 7. Організувати участь учнів у районних святах, конкурсах. 8. Запровадити у практику роботи школи системи морального та матеріального заохочення учнів, враховуючи їх особисті досягнення у різних видах діяльності 9.Організація чергування в класах і в школі. Визначення форм передачі чергування у школі від класу до класу щорічно Педагог – організатор, класні керівники
Робота з учнями, що вимагають особливої уваги
  1. Виявлення і облік дітей, які вимагають особливої уваги педагогів ( діти – сироти, діти з асоціальних, багатодітних сімей, діти з групи ризику та ін.)
  2. Вивчення умов родинно – сімейного виховання даних категорій учнів, їх потреб, зайнятості.
  3. Діагностика індивідуально-психологічних особливостей ”важких” підлітків, організація спільної діяльності педагогів, батьків, представників громадськості.
  4. Постановка на облік „важких” підлітків, організація індивід. роботи з профілактики правопорушень серед підлітків.
постійно соціальний педагог, класні керівники
Родинно-сімейне виховання
  1. Педагогізація батьків
  2. Залучення батьків до позакласних та позашкільних заходів
  3. Проведення свят до Дня Матері, родинного вогнища, свято багатодітної сім’ї і т. д.
  4. Зв’язок з громадськістю, підприємствами, де працюють батьки, профорієнтаційна робота з дітьми.
Постійно Кл. керівники, класоводи, соціальний педагог, педагог організатор
Морально – правове виховання
  1. Оформлення виставки літератури на правову тематику у шкільній бібліотеці
  2. Організація та постійна робота правничого клубу „Закон і ми”
  3. Бесіди з проблем духовно-морального та правового виховання учнівської молоді.
  4. Зустрічі з представниками правоохоронних органів
  5. Інтелектуальні ігри на правову тематику
Постійно Бібліотекар Соціальний педагог Кл. керівники Вчитель історії
Національно-патріотичне виховання
  1. Участь у всеукраїнських акціях.
  2. Зустрічі та привітання ветеранів
  3. Вивчення символіки
  4. Вивчення історії України та визначних людей нашого краю
  5. Вивчення та конкурси пісень на військову тематику
Постійно Педагог – організатор, класні керівники, вчителі історії, музики., фізичного виховання
Народознавчий напрямок
  1. Вивчення українських народних звичаїв, свят, обрядів.
  2. Проведення конкурсу юних козачат
  3. Проведення народних, обрядових свят
Постійно Класні керівники, класоводи, педагог - організатор
Екологічний напрямок
  1. Трудові десанти по впорядкуванню території села, школи.
  2. Виступ агітбригад на екологічну тематику
  3. Рольові ігри на екологічну тематику
  4. Проведення ярмарок
  5. Виставки виробів з природного матеріалу
Постійно Класні керівники, класоводи, вчитель біології, екології
Краєзнавчий напрямок
  1. Походи, екскурсії по рідному краю
  2. проведення класних годин „Видатні люди рідного краю»
  3. Пошукова робота
Постійно Класні керівники, класоводи, вчителі історії, географії

Класне керівництво в системі виховання школярів

Особистісно-зорієнтоване навчання, ідеї гуманізації та демократизації шкільного життя як стержневі проблеми перебудови сучасної школи, докорінно змінюють організацію і здійснення навчально-виховного процесу. Школа сьогодні виходить на новий рубіж у пошуках інтенсивних технологій виховання і місця в ній класного керівника.

Вихідним у вихованні є розвиток духовно-моральних якостей особистості, які допомагають їй реалізувати себе як індивідуальність, навчити виробляти свою позицію в житті, пізнати і розуміти себе і оточуючих, здатність до самореалізації, самовираження, самоствердження.

З огляду на це класний керівник – це особа, яка здійснює корекцію всіх виховних впливів на учня і класний колектив як у школі, так і з боку різноманітного соціального середовища. Він концентрує свою діяльність, надаючи допомогу вихованцям пізнати себе, свою особистісну структуру від уявлення на інтуїтивній основі до об’єктивного сприйняття себе з тим, щоб орієнтуватись на самовиховання.

Класний керівник у тісній співпраці з учнями, батьками, керівниками гуртків, секцій, учителями-предметниками організовує і спрямовує виховний процес у класі так, щоб забезпечити перехід від виховання до самовиховання. Володіючи інформацією про учнів, він знаходить правильний шлях педагогічної інструментовки виховних впливів. Корекція виховних впливів здійснюється на основі врахування індивідуальних особливостей учнів, рівня розвитку колективу через зміст діяльності школярів.

Вибір тих чи інших справ відбувається з урахуванням інтересів, нахилів, здібностей, духовних потреб учнів. У своїй практичній діяльності класний керівник керується державно-нормативними документами, у яких сформульовані обов’язки педагогічних працівників.

Зокрема, в Законі України „Про освіту” вони такі: учитель забезпечує умови для засвоєння програм; утверджує принципи загальнолюдської моралі, правди, справедливості, відданості, патріотизму, гуманізму, доброти, працелюбства. Він виховує повагу до батьків, культурно-національних духовностей, історичних цінностей; готує до свідомого життя в дусі взаєморозуміння, злагоди, миру; поважає гідність дитини, захищає від будь-яких форм фізичного або психічного насильства, запобігає вживанню алкоголю, наркотиків, постійно підвищує свій професійний рівень.

Враховуючи те, що навчально-виховний процес з учнями проходить на уроках, заняттях гуртків, секцій, факультативів, різноманітних об’єднаннях за інтересами, екскурсіях в природу, і т.д. класному керівнику потрібно знайти нові засоби педагогічного управління, піднятись у своїй діяльності на більш високий рівень узагальненості. Як показує аналіз практики, виховні справи часто бувають випадковими за мотивами і тематикою, не охоплюють усіх сторін та проблем дитячого життя, не враховують справжніх їх психічних станів.

Добрий і уважний погляд на кожного вихованця, аналіз його розвитку поповнюються спеціальними методиками вивчення особистості анкетуванням, тестуванням, соціометрією; гарантують індивідуалізацію виховання і є одним із шляхів корекції виховних впливів. Вони полягають у тому, що класний керівник розглядає позицію школяра:

а) не суто учня, якого ми навчаємо;

б) не суто вихованця, якого ми піддаємо виховним впливам;

в) як позицію творця, самостійної людини, активного громадянина.

Найбільшою педагогічною та психологічною трудністю для класного керівника є знаходження свого місця в класному колективі. З одного боку, він має право на категоричну вимогу, а з іншого – він сам виступає членом класного колективу. І чим вищий рівень розвитку колективу, тим менше прав у класного керівника на вольові акти. Якщо цю складність не перебороти – порушуються взаємовідносини з учнями, ріст і розвиток колективу. Педагог має дотримуватись етики взаємовідносин, бути добре інформованим про участь вихованців у різних видах діяльності, відносинах їх у групах, про характер і зміст спілкування, потреби, інтереси і мотиви поведінки.

Тому виховні завдання, які має вирішувати сьогодні класний керівник, можна сформулювати так:

- виховання високоморального підростаючого покоління, формування у

нього українського менталітету на основі відродження національних

традицій свого народу;

- створення необхідних умов для фізичного розвитку школярів, збережен-

ня та зміцнення їх здоров’я;

- духовно-моральне виховання, головною особливістю якого є орієнтація

на загальнолюдські цінності

- розвиток таланту, розумових і фізичних здібностей, формування у

школярів високої пізнавальної культури, організація змістовного дозвілля

- підготовка учнів до господарсько-трудової діяльності;

- створення умов для вільного вибору світоглядних позицій;

- індивідуалізація виховання, фундаментом якої має стати ідея захисту

дитини у навчанні, здоров’ї, сфері спілкування.

Громадянське виховання в школі

Школа є важливою ланкою виховання свідомих, активних, високоморальних громадян Української держави, місцем емоційної захищеності і душевного комфорту особистості учня, де формується національна свідомість, громадянська зрілість, соціальна відповідальність за долю Батьківщини, за свою роль у національно-культурному відродженні України.

Увесь процес діяльності педагога у школі спрямований на виховання громадянина-патріота, здатного розбудовувати суверенну Україну, творити себе і своє життя, відповідати за власні дії і вчинки і цим впливати на долю суспільства. Такий громадянин характеризується високим рівнем національної, правової свідомості і самосвідомості, громадянською, соціальною відповідальністю, мужністю, готовністю працювати в ім’я розквіту України, захищати її прагнення до інтеграції у світове європейське співтовариство, усвідомленням необхідності досконалого знання державної мови, здатністю неупереджено ставитись до культури інших народів; повагою до Конституції, законів своєї держави, потребою в їх дотриманні; йому властиві високі інтелектуальні, духовні, трудові риси, розумні потреби, прагнення до розвитку творчих здібностей, самовираження, самореалізації, активної діяльності, здатність до виконання громадянського обов’язку.

В основу громадянського виховання ми покладаємо процес розвитку особистості – її здібностей, нахилів, інтересів, національної свідомості і самосвідомості, соціального досвіду.

Пріоритетними напрямами педагогічної діяльності нашого колективу є:

- формування в учнів особистісних рис громадян України

- індивідуалізація виховного процесу, стимулювання внутрішніх сил особистості учня до саморозвитку, самовираження, самореалізації

- створення освітньо-виховуючого середовища;

- гармонізація внутрішньоколективних відносин;

- широке прилучення учнів до здобутків духовної та матеріальної культури нації;

Громадянсько-державне становлення національної свідомості і самосвідомості.

Мета громадянського виховання

Виховання в учнів моральних ідеалів суспільства, почуття любові до Батьківщини, прагнення до миру, потреби в праці на благо суспільства
Відданість в служінні Батьківщині
Готовність до участі в процесах державотворення
Національна свідомість
Відповідальність за свої дії
працелюбність
патріотизм
Толерантне ставлення до інших культур
Негативне ставлення до насильства
Громадянські цінності
Правове виховання

Головне завдання школи базується сьогодні на ефективності виховання, яке містить в собі аспекти правового, морального, релігійного, трудового, естетичного, фізичного виховання. Наше завдання – виховати підростаюче покоління, яке братиме активну участь у відродженні та розбудові держави. Ми повинні прищеплювати дітям кращі якості і звички, готуючи до сумлінної праці за здібностями, до розумного користування земними благами. Школа повинна виховувати палких патріотів України, пройнятих духом великої свідомості, людей моральних, культурних, освічених.

Сучасна школа стоїть сьогодні на порозі превентивного виховання, що в перекладі з латинської означає попереджувальний, запобіжний – підлітків легше застерегти від правопорушень, аніж потім поставити на правильний шлях.

Превентивне виховання це забезпечення теоретичної та практичної реалізації заходів превентивного характеру, спрямованих на попередження, подолання відхилень у поведінці школярів і запобігання розвитку різних форм їхньої асоціальної, аморальної поведінки; прищеплення і розвиток моральних почуттів, переконань і потреби поводити себе згідно з моральними нормами, що діють у суспільстві.

Профілактика правопорушень – це система заходів, за допомогою яких намагаються викоренити правопорушення, і закріпити законність і дисципліну.

Проблема злочинності в нашому суспільстві залишається однією з головних: злочинність росте, наркоманія поширюється, СНІД розповсюджується.

Злочини та правопорушення скоєні неповнолітніми, викликають почуття тривоги. Отже правове виховання – один з головних напрямків виховної роботи нашої школи.

Велике значення в профілактиці правопорушень має індивідуальна робота з учнями, схильними до правопорушень, які стоять на внутрішньому обліку школи.

Щоденно проводять з ними бесіди соціальний педагог, шкільний психолог, класні керівники, ведуть серед них правову пропаганду, здійснюють інформування стосовно протиправних вчинків їх однолітків, та правових наслідків, що настають після цього. Адже підлітків легше застерегти від правопорушень, ніж потім поставити на правильний шлях.

В школі працюють гуртки, які відвідують 46 учнів, це майже 60% від загальної кількості учнів школи.

Всі діти з девіантною поведінкою задіяні в гуртках по інтересах, бо щоб успішно виховувати дитину, необхідно знати її внутрішній світ, зокрема розуміти переживання, вміти бачити мотиви вчинків Одне з найголовніших завдань виховання в нашій школі полягає в тому, щоб допомогти учневі знайти таку життєву справу, яка була б корисною для суспільства і припала до душі йому самому.

Моральне виховання

Демократизація і гуманізація сучасної школи зумовлює актуальність морально-етичного виховання учнів та загальну тему виховання – відродження в людині культури і моральності.

Мораль - це система норм і принципів поведінки людей у ставленні один до одного та до суспільства.

Наука про мораль, її походження, розвиток і роль у суспільному та особистому житті людей, норми поведінки називається етикою. Колектив нашої школи приділяє велику увагу формуванню морально-етичних якостей людини. Тому навчити поважати людину – значить дати уявлення про морально-етичні принципи поведінки. З цією метою класні керівники та класоводи проводять цикл бесід, що послідовно роз»ясніють морально-етичні поняття ( чуйний, уважний, гуманний, безкорисливий). Багато тем про повагу до старших. Не забуті й питання такту. Звернена увага і на таку якість, як поблажливість, роз’яснюється, що значить бути терпимим до людських слабостей, до яких саме. Мета цих бесід – створити емоційний настрій на розвиток дружніх взаємин, на активну громадянську позицію. Необхідно виховувати у підлітковому віці благородні якості майбутнього чоловіка: благородство, великодушність. Можна говорити про те, що всі учні загалом знають, що слід вважати цінними якостями: «охайний», «скромний», «самовідданий». Завдання вчителя – допомогти підліткам усвідомити і відчути прекрасну основу чуйного ставлення до людини. Увага, співпереживання, готовність прийти на допомогу, тактовність, ввічливість, нетерпимість до зла, жорстокості, байдужості – чудові риси, які повинні бути притаманні всім.

Різні події в житті класу, підлітків класні керівники використовують як теми ситуативних бесід, для морально-етичного виховання.

Важливе значення у морально-етичному вихованні учнів відіграють батьки. Тому на батьківських зборах класні керівники звертають увагу старших членів сім’ї на необхідність урахування таких вікових особливостей підлітків, як почуття змужніння, що весь час зростає, прагнення до самоствердження. Ставлять питання про такт і форму вимог до дітей. Тісне спілкування батьків і дітей веде до доброзичливості, гуманних взаємин.

Колектив школи намагається виховати людей, які б могли безкорисливо допомогти у важку хвилину, підтримати когось, пожертвувати чимось важливим для незнайомої людини – усе це норма поведінки для шляхетних, вихованих людей.

людяність
справедливість
сумління
гуманізм
Моральні цінності
милосердя
доброта
чесність
любов
гідність
Мета. Формування стійких моральних якостей, почуттів,

навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів,

норм і принципів моралі, а саме:

- любов до Батьківщини, рідного краю, почуття поваги

до свого народу, рідної мови,

- уміння жити і працювати в суспільстві.

- потреба брати активну участь у громадському житті

країни,

- розуміння високої цінності людського життя,

- здатність ставити перед собою мету і досягати її,

- непримириме ставлення до відхилень від норм

моральної поведінки, до проявів егоїзму, жорстокості.

Сутність морального виховання Розвивати і утверджувати природну схильність до доброти та готовність відстоювати його в собі і в навколишньому житті; в навчанні вічним цінностям
Форми роботи Масові Групові Індивідуальні
Завдання - духовно-моральний розвиток - розвиток моральних почуттів і рис поведінки, а саме: любов до Батьківщини, відданості їй, активної праці, спрямованої на примноження трудових традицій, звичаїв свого народу; шанобливе ставлення до історичних пам»яток, прагнення до зміцнення честі і гідності своєї держави; активна патріотична діяльність; культура поведінки - формування розуміння народної моралі, набуття історичних знань, - вивчення і пропаганда культурних надбань свого народу і світового духовного розвитку - оволодіння народною мораллю, етико, цілісною народною культурою - виховання поваги до батька, матері, бабусі, дідуся, народу, Батьківщини - готовність творити себе і своє життя, діяти за принципами гуманізму
Позакласна робота по морально-етичному вихованню проводиться в формі тренінгів, бесід, круглих столів, годин спілкування, інтелектуальних ігор, відвертої розмови
Формування здорового способу життя як

фактор зміцнення моральності в суспільстві

Головним завданням нашої школи є створення умов для самовиховання та самореалізації учнів, надання допомоги кожному учневі знайти себе і реалізувати у життєдіяльності шкільного колективу, в сім’ї, родині, суспільстві.

Людина є найвища цінність, а її здоров’я – ціннісне надбання нації, народу, людської цивілізації.

У Законі України „Про загальну середню освіту” одним із завдань нашої освіти є виховання свідомого ставлення до свого здоров” та здоров’я громадян як найвищої соціальної цінності, формування гігієнічних навичок і засад здорового способу життя, збереження та зміцнення фізичного та психічного здоров’я учнів. Отже, серед пріоритетних напрямків роботи школи є пропаганда здорового способу життя, стимулювання в учнів прагнення до здорового способу життя.

З метою спостереження за станом психічного здоров’я учнів психологічною службою школи проводяться тестування, результати яких використовуються для корекції стану здоров’я учнівського колективу, усунення конфліктних ситуацій, зниження тривожності учнів. Зустрічі з лікарями, тренінги „Як стати здоровим”, „ Як запобігти тютюнопалінню” сприяють поліпшенню психологічного клімату в колективі.

Особлива увага приділяється профілактиці шкідливих звичок, зокрема, тютюнокуріння, вживання алкоголю, наркотиків. З метою вивчення стану поінформованості учнів про ці проблеми проводиться анкетування, результати якого використовуються для індивідуальної та колективної роботи з учнями. Проводяться зустрічі з лікарем дільничної, дерматологом та наркологом районної лікарень на теми „Шкідливий вплив наркотиків та алкоголю на організм підлітка”, „Як вберегтись від венеричних захворювань”, та ін. Цікавими є щорічні акції „За здоровий спосіб життя”

Значною є участь шкільної бібліотеки у підготовці та проведенні виховних позаурочних заходів, зокрема, підготовка книжкових виставок, підбір науково-методичної літератури з проблеми, організація тематичних виставок, газет, плакатів.

Отже, мета педагогічного колективу школи – виховання особистості учня з високою культурою здоров’я, здатної до самореалізації у даному суспільстві за даних умов, яка формує свій життєвий досвід на основі духовно-моральних, національних та загальнолюдських цінностей.

Людина є найвища цінність, а її здоров’я – ціннісне надбання нації,

народу, людської цивілізації.

У Законі України „Про загальну середню освіту” одним із завдань нашої освіти є виховання свідомого ставлення до свого здоров” та здоров’я громадян як найвищої соціальної цінності, формування гігієнічних навичок і засад здорового способу життя, збереження та зміцнення фізичного та психічного здоров’я учнів. Отже, серед пріоритетних напрямків роботи школи є пропаганда здорового способу життя, стимулювання в учнів прагнення до здорового способу життя.

Екологічне виховання

„ Екологія” – в перекладі з грецької означає вчення про дім. Однак екологія – не тільки наука. Це перш за все світорозуміння людини, яке включає в себе і свідоме ставлення її до всього сущого, і формування екологічної культури кожного члена суспільства. А тому важливе завдання, яке стоїть перед школою –це формування уявлень учнів про взаємозв’зки процесів і явищ у природі, про її об’єктивну та універсальну цінність, місце людини в природі як її невід’ємної частини та необхідність дбайливого ставлення до природи

Екологізація виховного процесу неможлива без проведення виховної роботи з учнями, в основу якої повинна бути покладена екологічна ідеологія українського суспільства з такими принципами:

- відмова особистості від пропозиції стороннього спостерігача;

- відмова від визнання пріоритету сили;

- відмова від конфронтації з природою, гігантоманії;

- бережливе ставлення до навколишнього світу;

- забезпечення знань про красу навколишнього світу.

Людина – не єдина вершина еволюції, але тільки вона здатна керувати екологічною сферою всієї планети. Охорона навколишнього середовища –

це не регіональне, а національне і навіть більше того – інтернаціональ-

не, всесвітнє завдання.

Тому працюючи по напрямку екологічного виховання, в школі проводиться багато позакласних виховних заходів: конкурси, вікторини, інтелектуальні ігри на екологічну тематику.

Сім’я – основна ланка, первинний соціальний осередок розвитку особистості дитини

Сучасна сім’я – складова частина суспільства. Спілкування батьків і дітей дуже важливий фактор для розвитку особистості, засіб отримання дітьми інформації про навколишній світ, набуття досвіду взаємостосунків людей, засіб згуртування сім’ї. Завдання батьків, їх сімейного спілкування – соціалізація дитини, оволодіння рідною мовою, розширення її кругозору, розвиток творчих здібностей, пізнавальних інтересів, морально-вольових почуттів та якостей. В процесі спілкування батьки виховують у дітей почуття любові до рідних, гуманне ставлення до оточуючих.

Шкільне життя на кожному кроці переконує педагогів у тому, що кращими класами бувають, як правило ті, в яких переважна частина батьків активно допомагає класному керівникові. Педагогічний союз класного керівника, вчителів і батьків – могутня виховна сила.

Саме життя вказує на необхідність усім включитись у справу виховання дітей. Потрібно так організувати життя учнів, щоб не тільки навчальна робота, а й громадська, органічно входила в їхнє життя, щоб вони відчували, що їхні справи справді необхідні суспільству так само, як і праця дорослих

Щоб правильно виховувати дітей батьки повинні висувати високі вимоги до своєї поведінки, праці, до виконання сімейних обов’язків. Свідома оцінка батьками себе як вихователів, розвиток і набуття вмінь, якостей, необхідних для виконання батьківської місії, є надзвичайно важливою. Батьки повинні знати чим живе дитина, її потреби, інтереси, захоплення, переживання. Батьки повинні поважати дитину як особистість, рахуватись з її людською гідністю, повсякчас виявляти інтерес до її успіхів у навчанні, праці, громадських справах.

Родинну педагогіку треба розглядати як синтез галузевих культур,

об’єктивних соціально-економічних умов, психологічних особливостей кожного народу, що в сукупності визначають його менталітет, який характеризується оригінальністю складу інтелекту, мислення, спрямованістю розуму. У вихованні підростаючих поколінь важливим чинником має стати саме родинна педагогіка, яка еволюційним шляхом виробила оригінальні форми й методи впливу на особистість дитини.

Вся система родинної педагогіки спрямована на підготовку дітей до самостійного життя, їхню адаптацію в природному та суспільному довкіллі. Головним критерієм виховання та вихованості дитини є її суспільна поведінка, практична діяльність у сім’ї та поза нею. Звичайно, що виховання дітей в родині не зводиться до простого засвоєння певних морально-етичних норм поведінки, їх відтворення в сім’ї, побуті, суспільних і між особистісних відносинах.

Родинна педагогіка розглядає виховання дитини як певну взаємодію головним чином батьків і конкретних умов, що впливають на формування й соціальне становлення особистості.

Для успішного здійснення виховання дитини батьки повинні зосереджувати увагу на достовірності, об’єктивності й повноті інформації, на основі якої здійснюється виховний процес.

Який же стиль виховання найбільш ефективний, якщо ми хочемо виростити дитину соціально зрілу, здатну мати і відстоювати власну точку зору на дійсність, яка займає активну життєву позицію? Людину творчу, доброзичливу, яка поважає себе та інших, отримує задоволення від життя, досягає успіху?

Звичайно „чистих” стилів виховання не існує, є їх поєднання, в яких ті чи інші види впливу все ж переважають.

Найбільш продуктивний стиль сповідують демократичні батьки, які виховують в дітях самостійність і дисциплінованість. Такі батьки цінують дружні стосунки з дитиною: вони прагнуть мати їх на рівних правах. Не приймаючи рішень замість дитини, батьки у спільному обговорені намагаються зрозуміти, що може спонукати їх дитину до самостійної активності та самовдосконалення, які цілі у навчанні, спілкуванні, спорті.

Інший стиль виховання демонструють авторитарні батьки: вони вимагають абсолютної слухняності, не пояснюють причин заборон, наказів, намагаються контролювати кожен крок своєї дитини, не даючи йому жодної свободи та самостійності. У результаті діти починають або бунтувати, конфліктувати і повністю відбиваються від рук, прилучаючись до життєвих цінностей, протилежних до батьківських, або пристосовуються. Таке пристосування провокує розвиток у дитини ряду негативних якостей: це невпевненість у собі, несамостійність, інфантильність.

Ще один варіант - висока вимогливість, прагнення до повного контролю поєднується з емоційною холодністю. Результатом такого стилю виховання є дитяча жорстокість, неспроможність знаходити глибокі і близькі стосунки з людьми.

Саме тому необхідним сьогодні є здійснення родинно-національного виховання на основі досягнень світової педагогіки, формування педагогічної культури батьків. В процесі навчання варто спиратись на їх власний досвід, поєднувати лекційні форми занять з елементами бесіди, здійснювати педагогічний аналіз окремих випадків та ситуацій виховання дитини в сім’ї.

Естетичне виховання

Формування духовно багатої і всебічно розвиненої особистості є важливою метою і в той же час необхідною умовою розбудови Української держави. Саме тому процес вирішення проблеми духовної культури підростаючого покоління був і залишається пріоритетною перспективою сучасного виховання, побудованого на аксіологічних принципах гуманізму і демократизму, зорієнтованого на національні та загальнолюдські духовні вартості і культурні традиції.

Духовна культура є результатом освіти, виховання і самовиховання індивіда і свідчить про засвоєння ним системи морально-етичних норм, основ культури, а також про сформованість духовних запитів, потреб, інтересів, виявлення культури почуттів, а також культури взаємодії з оточуючими.

Виховання естетичної культури у підростаючого покоління – складний, багатогранний процес, основою якого є прищеплення дитині гуманістичних якостей, системи світоглядних координат, вищих цінностей і культури поведінки.

Процес виховання естетичної культури у підлітків передбачає облагородження життя і помислів дитини вищими смислами у її ставленні до національної і світової духовної культури, історії країни, мови, віри, пошуків ідеалу і змісту життя людей, довкілля…

Естетична культура визначає творчу діяльність особистості, спрямовану на збереження , розвиток і створення нових духовних цінностей.

Художньо-естетичне виховання передбачає виховання естетичних поглядів, смаків у кожного учня, уміння відчувати і відтворювати прекрасне у повсякденному житті, вироблення умінь власноручно примножувати культурно-мистецьке надбання народу.

Практика переконує, що доцільно організована позаурочна діяльність сприяє формуванню стійких переконань, розвиває дитячу ініціативу, дисциплінує підлітків, впливає на розвиток їхніх почуттів, волі, характеру і високої моралі. Діти вчаться вирішувати практичні завдання, розв’язувати життєві проблеми, працювати над собою.

Робота з обдарованими дітьми

За умов реформування системи національної освіти, піднесення ролі творчої особистості в суспільстві значної актуальності набуває проблема обдарованих дітей. Перспективним вирішенням стає організація такого педагогічного процесу, який започатковує методику пошуку і відбору обдарованих дітей та створює умови для розвитку їх природних творчих здібностей.

Робота з обдарованими дітьми у школі спрямована на виконання

завдань:

- пошук і цілеспрямований вияв обдарованих дітей;

- створення максимально сприятливих умов для інтелектуального, духовного, морально-естетичного, фізичного розвитку учнів;

- розробка та впровадження нового змісту освіти, прогресивних технологій навчання;

- забезпечення фундаментальної освітньої підготовки;

- виховання національно свідомого громадянина України.

Основними принципами реалізації програми „Обдарованість” є гуманізм, демократизм, науковість, природовідповідність, системність, єдність інтелектуального, морального, фізичного та естетичного розвитку.

Обдарована особистість розглядається як сукупність природних та інтелектуальних здібностей, що сприяють поглибленому розумінню навколишнього світу, забезпечують високоякісне навчання і творчість учнів.

Відповідно до цього розроблена модель обдарованості особистості:

1. Психологічні властивості:

- наявність природних задатків до активного і цілісного

світосприйняття;

- природно обумовлені потреби до розумової праці

- прагнення власної емоційної незалежності, усвідомлення власної природно-соціальної цінності.

2. Інтелектуальні здібності:

- пізнавальний інтерес

- інформаційна ерудиція

- високий рівень інтелектуального розвитку

- нестандартність мислення

- здатність до абстрагування

- діалектне бачення.

3. Творчий потенціал

- ініціативність

- неординарність підходів

- інтенсивність розумової праці

4. Світоглядні цінності:

- високий рівень свідомості та культури

- ініціативно-активна відповідальність

- активність

- високий рівень морально-естетичної культури, самоконтролю. Характер виховання передбачає глибоке розуміння природи учнів,

повагу до особистості дитини турботу про її гармонійний розвиток.

Головне завдання педагогічного колективу полягає у створенні умов для повсякденної і різноманітної діяльності учнів і внаслідок цього педагогічного підходу – у досягненні головної мети: формування інтелігентної, активної, творчої особистості, громадянина України, господаря землі, людини.

Пріоритетним є всебічний та гармонійний розвиток особистості, яка здатна до саморозвитку, самовиховання і самореалізації, у своїй діяльності керується загальнолюдськими нормами, глибоко розуміє традиції свого народу. Успіх виховного процесу залежить від відносин між вчителем і учнем, які повинні будуватись на основі співдружності та співробітництва.

Прагнучи зробити життя учнів багатим та захоплюючим, цікавим і змістовним, педагоги залучають до організації виховного процесу широкий учнівський актив, органи самоврядування, громадськість, створюють всі необхідні умови для розвитку особистості, сприяють становленню особистості учня, здатного розкрити свій потенціал як громадянин, господар своєї землі

Презентація

Кiлькiсть переглядiв: 557